career.iresearchnet.com
Про людину може розповісти багато з того, що вона робить, говорить чи вибирає щодня: улюблена книга чи фільм; напій вранці; місце, де найбільш спокійно; люди, з якими вважає за краще спілкуватися; місто, де хотілося б жити. Але однією з ключових характеристик є саме вибір, який людина робить, спосіб, яким вона це робить, а також реакція, що супроводжує наслідки її рішення. По суті, вибір і є основою, що поєднує ці способи зрозуміти людину та її мотиви. І сукупність усіх зроблених нами виборів становить, зрештою, місце, в якому ми опиняємось.
Як люди приймають рішення
Причина, через яку ми вирішуємо вчинити так, а не інакше, найчастіше лежить у глибинах кожної особистості. Знаючи людину досить добре, ми виявляємося вже більш здатними передбачити, який вибір він чи вона зробить у тій чи іншій ситуації: у прийнятті рішення може не бути загальнозрозумілої логіки чи здорового глузду, але своя логіка є у конкретної людини. І з великою ймовірністю людина вчинить саме так, якщо обставини не змусять зробити інакше.
Але як наші особисті якості впливають на те, який вибір ми зробимо, так і навпаки: від нашого вибору залежатиме розвиток цих якостей у тому чи іншому напрямку. Базова основа особистості (середовище, характер, виховання тощо) буде приєднувати до себе нові складові, отримані в результаті кожного зі зроблених у житті виборів. Тобто, якщо одного разу був негативний досвід через прийняте рішення, то надалі ми будемо тяжіти до протилежного. Звичайно, якщо зовсім не закріпиться відсутність бажання взагалі щось вибирати, починаючи від кандидатів на державну посаду і закінчуючи повсякденними дрібницями, на кшталт чаю чи кави до сніданку. І тоді все пускається на самоплив. Так, найбільш розчаровані в житті люди все менше схильні до прийняття власних рішень, тому не варто дивуватися, зустрівши таку людину. Сукупність її виборів спричинила саме такий результат.
У той самий час, на вибір багатьох людей впливає не власна думка, а чужий авторитет. Це своєрідне перестрахування від можливих наслідків: навіть якщо щось піде не так, не моя вина у тому. Але ймовірність цього здається мізерною: адже, здається, що авторитети апріорі не помиляються.
Серед нас завжди були і залишаються люди, які:
- вважають, що зможуть щось вирішити, та роблять це;
- вважають, що могли б, але нічого не роблять для цього;
- вважають, що нічого не змінять, але намагаються;
- вважають, що нічого не можуть, тому навіть не намагатимуться.
Це однаково актуально як для особистої долі, так і для політичного життя світу і країни. Однак, незважаючи на ці умовні групи, які об’єднують різних людей, все одно ми не можемо бути схожими у всьому – адже, і досвід за спиною у всіх різний. Є ті, хто деякий час вагається: наприклад, спочатку вважає, що зміни будуть їй чи йому не під силу, але потім набуває впевненості та діє; чи навпаки – впевненість перетворюється на розчарування. Тим цікавіше спостерігати за реакціями людей і робити висновки, що саме принесло в їхнє життя ту чи іншу подію чи явище.
Найскладнішу і найсумнішу категорію, напевно, представляють ті, хто боязко виглядає кожен натяк на зміни у вже звичному світі і побоюються, що він оберне затишну реальність із ніг на голову. Така реакція найбільше зумовлена тим, що результат здебільшого перебуває поза контролем: чого б не прагнув, все одно буде навпаки. Це також один із різновидів неможливості (або небажання) прийняття самостійних рішень, що створює залежність від зовнішніх обставин та відчуття відсутності альтернативних варіантів.
Коли маємо вибір, це може бути складно. Але коли вибору немає, це нестерпно.
Рішення приймаються людьми, групами, цілими народами та країнами. І вже саме бажання щось змінити, зробивши свій вибір перейти з точки А в точку В або С, не розчаруватися в наслідках і рухатися далі, здатне на більше, ніж просто прийняте правильне рішення.
