Всі ми знаємо, що здоров’я – це фізичне, психічне та соціальне благополуччя. Коли йдеться про хвороби тіла, ми звертаємося за допомогою, але якщо щось турбує всередині – старанно приховуємо та намагаємося про це не говорити. Психічний стан – невід’ємна складова нашого здоров’я, яку у суспільстві заведено ігнорувати. І в результаті по всьому світу зростає кількість тих, хто страждає мовчки, на самоті.
Сангу Делле (Sangu Delle), виступаючи як спікер на конференції TED, розповів, як сам зіткнувся з цією проблемою, і як боровся із занепокоєнням у суспільстві, в якому не висловлюється емоцій. «Бути чесними щодо власного самопочуття, – каже він, – не означає бути слабкими. А отже, бути людьми».
Минулий рік був пеклом. Я вперше скуштував нігерійську страву з рису – джолоф. А якщо серйозно, у той період я проходив низку особистих криз. Зіткнувшись із величезним стресом, я страждав від панічних атак. Одного дня я не міг працювати. В інші дні єдине, чого мені хотілося – це лежати на ліжку та плакати. Мій лікар запитав, чи хотів би я поговорити з фахівцем з психічного здоров’я про мій стрес і занепокоєння.
«Психічне здоров’я»? Я відчайдушно почав протестувати. Я відчув глибоке почуття сорому. Я відчув вагу ганьби. У мене любляча сім’я, що розуміє, і неймовірно вірні друзі, але в мені не приживалася ідея поговорити з ким-небудь про моє почуття болю. Я був придушений жорсткими вимогами африканської мужності. «У людей є проблеми серйозніші. Візьми себе в руки!»
Вперше я почув про «психічне здоров’я», будучи студентом із Гани у школі Нью-Джерсі. Я тільки-но пройшов через важкий досвід втрати сімох коханих людей за один місяць. Шкільна медсестра, стурбована цим, цікавилася моїм психічним здоров’ям. «Вона сама здорова?» – подумалося мені. Чи вона знає, що я африканець? Ми не висловлюємо наших емоцій, ми вирішуємо наші проблеми. Я розповів своєму братові про «білих людей» та їхні дивні хвороби – депресію, синдром дефіциту уваги та інші «дивні речі».
Дорослішаючи в Західній Африці, коли ми чули слово «психічний», нам згадувався безумець з брудними дредами, що незграбно блукав вулицями в напівголому вигляді. Батьки нам казали, що причина його божевілля – наркотики, і варто лише глянути на них, так закінчиш, як він.
Зляжеш із запаленням легень, і мама потягне тебе до найближчої лікарні. Але наважився заявити про депресію, і ваш місцевий священик почне виганяти бісів та звинувачувати сільських відьом.
Відповідно до Всесвітньої організації охорони здоров’я, психічне здоров’я – це здатність впоратися з повсякденними стресами свого життя, працювати продуктивно та плідно, і бути в змозі робити внесок у свою спільноту. Психічне здоров’я включає в себе наше емоційне, психологічне та соціальне благополуччя. У всьому світі 75% причин психічних захворювань перебувають у країнах із низьким рівнем доходу. Однак більшість африканських урядів інвестують менше ніж один відсоток свого бюджету охорони здоров’я в область психічного здоров’я. Гірше того, у нас найгостріший брак психіатрів. У всій Африці 90% людей не мають доступу до лікування. В результаті ми страждаємо на самоті, пригнічені ганьбою. Ми як африканці часто реагуємо на питання психічного здоров’я відсторонено, неосвічено, з почуттям провини, страху та гніву.
У дослідженні, що ставить пряме запитання «Що спричиняє психічний розлад?» 34% нігерійських респондентів згадують надмірне вживання наркотиків, 19% – що це божественний гнів і воля Бога, 12% – чаклунство та одержимість. Але мало хто навів інші відомі причини психічних захворювань, такі як генетика, соціально-економічний статус, війна, конфлікт або втрата коханої людини. Стигматизація психічних захворювань часто призводить до висміювання та демонізації страждаючих.
Для мене таке тавро – особиста тема. Моєму найкращому у світі другу – геніальному, філософському, чарівному юнакові – було поставлено діагноз «шизофренія». Я став свідком того, як від нього відсахнулися люди, які росли разом із нами. Я чув посміювання та плітки. Принизливі коментарі про його стан – слова, які ми ніколи не скажемо про людину, хвору на рак чи малярію. Чомусь, коли справа доходить до психічного захворювання, наше невігластво потрошить усе співчуття. Община його ізолювала, але наша любов не похитнулася.
Я захопився питанням психічного здоров’я, виявив особливий інтерес до нього у групи випускників із мого коледжу. І під час мого перебування на посаді наставника в аспірантурі мене підтримали багато студентів з проблемами психічного здоров’я. Я бачив, що африканські студенти перебувають у стані боротьби, і не здатні ні з ким поговорити про це. Навіть маючи ці знання, ці історії, я, як виявилося, і сам не зміг ні з ким поговорити про свою власну тривогу, такий глибокий був страх стати безумцем.
Кожен з нас повинен зрозуміти, що наша внутрішня боротьба не применшує нашої мужності, а травми не заплямують нашої сили. Ми маємо припинити страждати на самоті. Ми повинні зупинити таврування захворювання та травмування страждаючих. Поговоріть із друзями, поговоріть із коханими, поговоріть зі спеціалістами. Будьте вразливими. Робіть це з упевненістю, що ви не самотні. Говоріть, якщо ви боретеся. Чесність у тому, що ми відчуваємо, не робить нас слабкими, вона робить нас людьми.
Настав час покласти край стигматизації, пов’язаній з психічними захворюваннями. Тож наступного разу, чуючи слово «психічний», не згадуйте того божевільного. Згадуйте мене.
Джерело: TED
