Я вірю, що кожне місце зберігає пам’ять про все, що там відбувалося.
Потрапляючи до сімейного готелю, я ніби заряджаюсь енергією. Тисячі сімей з усього світу, дітки, посмішки, щирість… Закохані, молодята, які щасливі, що знайшли один одного і не втрачають жодної хвилини, щоб показувати це всьому світу… Пари у віці, які через багато пройшли, та їх це згуртувало ще більше. Бабуся і дідусь, які йдуть причалом і тримаються за руки, милуючись заходом сонця. Що може бути зворушливіше, правда?
Сімейні готелі просякнуті цією світлою енергетикою
Мені подобається помічати метаморфози, які відбуваються з гостями за кілька днів після прибуття до готелю. Ті, хто з порога ресепції скандалять, перебуваючи ще на хвилі «я мушу боротися, щоб вижити в мегаполісі», за пару днів відпускають усі проблеми, і зморшки задумливості, озлобленості та втоми на обличчі поступово розгладжуються.
Для мене готель – це окремий утопічний щасливий світ. Тут ми далеко від проблем, не владні над ними, а отже, не варто про це думати. Нове місце дарує нам нове маленьке життя. Втікаючи від буденності, ми можемо бути кращою версією себе. Посмішка стає універсальною мовою. А як по-іншому привітати іноземця, з яким одночасно зачиняєш двері сусідніх номерів, талановитого бармена, який хвацько підкидаючи пляшки, готує смачний коктейль, або матусю чудового малюка, з яким твоє чадо самозабутньо будує замки з піску – бо ж в дитячій свідомості немає меж.
У готелі ми легко спілкуємося з тими, до кого в повсякденному житті ставилися б з обережністю або навіть побоюванням.
За останні три роки половину часу я провела у Греції. Складно посперечатися з тим, що Еллада воістину є колискою гостинності. Клімат, кухня, багата культура з давніх часів приваблюють мандрівників. Але найголовніше – це менталітет. Мова – відображення світосприйняття певного народу. Грецьке слово «ξένος» означає і «чужоземець», і «гість». Багатозначно звучить, правда? Думаю, стародавні греки мали величезну мудрість. Незважаючи на привабливість країни для загарбників, вони давали шанс незнайомцю проявити себе і судили не за походженням, а з вчинків.
Для мене подорож – це шанс почерпнути щось нове та взяти найкраще у кожної людини, яка трапиться на шляху. У кожному є своє джерело натхнення. Потрібно просто вміти прислухатися до себе та навколишнього світу.
Однопланетяни – спецпроєкт блогу. Подорожі світом, який пізнається в людях.
Автор: Катерина Ярошенко
